Запросини передбачали збір дружини (весільного поїзда) та запрошення гостей. їх проводили у неділю зранку. У супроводі бояр та дружок матері молодого й молодої виряджали своїх дітей на запросини. Молода в національному вбранні, з квітками та стрічками, обходила хати й дарувала господарям шишки, промовляючи: «Просили вас батьки, і я вас прошу прийти на малий час – на весілля до нас». У південних районах найчастіше запрошував молодий, у Карпатах – посередники (звачі), на Поділлі молоді ходили на запросини разом. Як правило, запрошували родичів, сусідів та знайомих, а у невеликих селах – усіх мешканців. Не годилося запрошувати під час випадкових зустрічей на вулиці, що відбилося в прислів’ї: «Просили по дорозі, щоб не були на порозі».
