Політичне. Німецькі землі залишалися політично роздробленими, поділялися на багато великих і малих, світських і церковних володінь. У перші десятиліття XVI ст. тут було сім князів-курфюрстів (виборці імператора), близько 70 світських і духовних князів (архієпископи та єпископи), близько 70 абатів великих монастирів, понад 120 графів і майже 65 імперських і вільних міст. Німеччина була складовою частиною і ядром найбільшого політичного утворення в Європі – Священної Римської імперії. Окрім Німеччини вона включала також території сучасних Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Австрії, Чехії, французької Бургундії та інші землі. Очолював Німеччину виборний король, який обирався князями-курфюрстами з династії Габсбурґів і коронувався як імператор. Влада імператора була дуже обмеженою і фактично умовною. Існував рейхстаг – станово-представницький орган влади.
Економічне. З останньої третини XV і до середини XVI ст. у країні відбувалося господарське піднесення. У містах активно розвивалася торгівля, підприємництво, з’являлися великі родинні банківські фірми. На селі панували і навіть посилювалися феодальні відносини.
Соціальне. Населення Німеччини на початку XVI ст. становило понад 12 млн осіб, із яких 90 % жило в селі. Загальна кількість міст – майже 3 тисячі. Ознакою часу стає поява ділових людей, поширення духу наживи та підприємництва. Поширення ідеалів гуманізму і перетворення їх на впливову суспільну силу. Критика німецькими гуманістами католицької церкви. Більшість верств населення країни було незадоволене «пограбуванням Німеччини» папством і прагнуло об’єднання німецьких земель.
Релігійне. Католицька церква в політично роздробленій Німеччині (порівняно з країнами із сильною центральною владою) посідала виключно привілейоване становище. Римський Папа отримував із Німеччини величезні грошові надходження як відрахування від десятин, сплату за призначення на духовні посади, від торгівлі індульгенціями тощо. Католицьке духовенство було звільнено від сплати всіх податків, не підлягало світському суду.
