Мак – у народній культурі відіграє роль оберегу, захищає від лиходійства відьом, упирів та інших істот. Особливу силу, як вважалося, мав польовий мак, зерна якого самі висипалися з голівок, – так званий видюк. Якщо таким маком обсипати обійстя, то жоден упир чи злий дух не зможе зайти в нього, поки не збере і не порахує всі зернята. Щоб охоронити від відьми дійну корову, її обсипали маком, освяченим на Маковія (1 серпня за старим стилем) або на Спаса (6 серпня), примовляючи: «Коли цей мак збереш, тоді від моєї корови молоко відбереш». Корові, що отелилася, просвердлювали ріг, сипали туди освячений мак і забивали осиковим кілочком, також до правого рога корови прив’язували вузлик із ладаном і маком-видюком.
У Святвечір господарі обходили з різдвяним хлібом, медом і маком двір і густо посипали біля корівника диким маком, «щоб відьми, його визбируючи, не могли підійти до худоби». Мак захищав також людей і худобу від змій: у переддень річних свят обсівали, обкурювали маком хату, клали його на вікно, щоб змії не заповзали в будинок; обсипали маком також корову, щоб її не вкусила змія. На Волині, аби припинити засуху, вкидали у криницю певну кількість зерен свяченого маку.
Використовували мак із лікувальною метою, переважно як снодійне, ним присипляли неспокійних маленьких дітей.
Мак додавали до ритуальних страв, у тому числі до різдвяних і поминальних, а також він був головною приправою до пісної їжі, наприклад на Івана Купала, на Маковея пекли коржі з маком.
