Барвінок – символ життєвої сили, дівоцтва, незайманості. Барвінок вважали провісником весни. Його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні взимку від холоду, морозу і снігу. У народі живе чудова легенда про походження цієї рослини. Було це тоді, коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в одне село і винищили там усіх людей. Лише парубок та дівчина сховалися в лісі. Але і їх знайшли бусурмани, парубка зарізали, а дівчину задушили. З парубочої крові виріс барвінок у лісі, а губами дівчини полилася чиста вода.
Барвінок збирають у лісі або вирощують біля будинку. Дівчині забороняється саджати барвінок і доглядати за ним: вона може вмерти, коли він зацвіте.
Барвінок – найголовніше зілля для весільних вінків. Ним прикрашали весільні свічки, щоб любов наречених була нев’янучою; клали на весільний калач, щоб людські серця до молодят горнулися; до весільного гільця – як символ вічного усталеного буття.
Барвінок відомий і як приворотне зілля. Досить хлопцеві й дівчині з’їсти листок барвінку, як між ними спалахне кохання. Дівчата на порі прикрашають барвінком різдвяний хліб, щоб у новому році в їхньому будинку відбулося весілля, ворожать про шлюб: кидають барвінок у річку чи в миску з водою, просять нареченого прийти умитися або спостерігають, чи зійдуться разом листки барвінку. Віночок із барвінку вішають над дверима й вікнами, щоб злі сили не проникли в дім. Для дітей він – оберіг від уроків. Корову обкурюють барвінком, щоб їй не завдала шкоди відьма.
