Олег – київський князь від 882 р., уважається, що був норманом і разом із Рюриком прийшов зі Скандинавії. Захопив владу в Києві, убивши тамтешніх князів Аскольда і Діра. За його князювання внаслідок об’єднання східнослов’янських Півночі й Півдня утворилася Київська Русь. Послідовно й наполегливо підпорядковував центральній владі племінні союзи східних слов’ян. Відзначався активною зовнішньою політикою щодо Візантії.
Особливості правління
- Розпочав правління зі створення в племінних князівствах опорних пунктів центральної влади і визначення порядку стягнення з них данини;
- Збільшив територію своєї держави за рахунок земель племен неслов’янського походження (меря, весь, чудь);
- Правив на Русі від імені сина Рюрика Ігоря. Послуговувався титулом «Великий князь руський». Від цього часу бере початок династія Рюриковичів;
- Уклав мирну угоду з варягами, унаслідок якої київські князі протягом тривалого часу залучали до своїх воєнних походів варязькі дружини;
- Послідовно і наполегливо підпорядковував Києву східнослов’янські племінні князівства: деревлян, сіверян, радимичів, словенів і кривичів. Досяг згоди про союзницькі відносини з білими хорватами, тиверцями і волинянами;
- Організовував опір угорським племенам, які в 893-896 рр. пройшли неподалік Києва, подолали Карпатські гори і переселилися в Середнє Подунав’я;
- За арабськими джерелами, здійснив кілька походів на південно-західне узбережжя Каспійського моря проти Арабського халіфату;
- Здійснив два переможні морські походи на Константинополь (907 та 911 рр.). Домігся від Візантії вигідного для Русі мирного договору (911 р.).
Значення діяльності
- Об’єднав Північну Русь із Південною, що ознаменувало початок створення загальноруської державності;
- Сприяв перетворенню Київської Русі на централізовану державу;
- Зміцнив військову могутність своєї держави, що дозволило Русі активізувати зовнішньополітичну діяльність;
- Здійснював збирання і консолідацію східнослов’янських земель навколо Києва.
