Різдвяний день (21 січня) в народі називали ще «Пів-Івана», «Виряджання», або «Проганяння свят».
У цей день ще не працювали, бо «Пів-Івана полоще ложки». Тому цей останній святковий день був присвячений гостинам. Жінки вже вносили до хати пряльні снасті – «щоб лихий не поплутав пряжі». Старші молодиці, прикрасивши гребені, ходили від хати до хати, сповіщаючи, що сьогодні ввечері будуть «свята проганяти», тобто збиратися на останні складчини.
Чоловіки брали в’язанки гречаної соломи, яку молотили в пилипівський піст, і розносили їх сусідам. Зайшовши до хати, гість казав: «Нате вам ковбаси!» Це означало, що сьогодні мають бути гуртівні Виряджання свят. Селяни збиралися за обрядовим столом, виголошували різні тости, примовляння – першим робив це господар, а присутні додавали: «Дай, Боже!»
Із завершенням Різдвяних свят пов’язаний і перший після Водохрещення понеділок, який також називали Різдвяним або Святим. Як правило, в цей день, хоч і не піст, не вживали м’ясних страв.
