Люблінська унія – угода про об’єднання Польського королівства і Великого князівства Литовського в єдину державу – Річ Посполиту, підписана 28 червня 1569 р. на спільному засіданні депутатів польського і литовського сеймів.
Основні умови
• Об’єднання Польщі й Литви в федеративну державу, очолювану виборним монархом, який одночасно є польським королем і великим князем литовським. Він мав обиратися на спільному польсько-литовському сеймі й коронуватися в Кракові.
• Створення єдиного сейму, грошової системи і ведення спільної зовнішньої політики.
• Збереження Польщею і Литвою свого державного статусу: окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Проте в Литві власний сейм був ліквідований.
• Перехід до складу Польщі земель – Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини.
Наслідки Люблінської унії для земель
• Більшість земель було об’єднано в межах однієї держави, що сприяло політичному і культурному згуртуванню українського народу.
• На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за Литовськими статутами 1529 і 1566 рр. та існуючий адміністративний устрій. Зберігалося ведення діловодства руською мовою.
• Українські землі залучалися до нових форм соціального і політичного життя: шляхетська демократія, корпоративна організація суспільства, міське самоврядування тощо.
• На українських землях українські князі й шляхта отримали виключне право обіймати посади в місцевих урядах, незалежно від свого віросповідання.
• Через Польщу на українські землі поширювався західно-європейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів.
• Необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілкуватися з польськими урядовцями – усе це вимагало від української шляхти якомога швидше пристосуватися до нових умов. Це спричиняло її полонізацію і денаціоналізацію, що, у свою чергу, призвело до втрати українським суспільством своєї політичної еліти.
• Виникнення на українських землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства, постійне зростання визиску підневільного населення і безжальна експлуатація природних багатств України.
• Українське населення починає зазнавати релігійних і національних утисків.
