Весна – пора воскресіння та відродження. Уявлялася в образі дівчини з вінком квітів, яка «десь у садочку шиє сорочку», а інколи й у вигляді молодиці, яка вже має або готується мати дочку. Ця вродлива дівчина або молодиця дуже багата, від неї люди сподівалися щедрих дарів, а тому й виглядали її рано-вранці, до схід-сонця: вибігали на горби, ставали на воротах, лізли на дах комори чи клуні й запрошували піснями. Закликали весну зазвичай жінки, дівчата й діти.
Закличні обряди складаються з загукання пташок із теплого краю. Птахи – провісники весни, що приносили її на своїх крилах із вирію – царства вічного літа. На Сорок Святих (9 березня) пекли із тіста коржики у формі пташок на честь жайворонків, що тоді вилітають із вирію.
Селяни за жайворонками ворожили на врожай: якщо жайворонки летять високо над землею, то це вони «до Бога летять молитися» – буде врожай на збіжжя. Якщо ж вони летять над землею низько, то це вони «загубили ціп по дорозі» – буде неврожай. Вірили і в інші прикмети. На Сорок Святих сорока сорок паличок у гніздо покладе. На Благовіщення (7 квітня) вилазять із землі всі гади. Також цього дня чорногуз прилітає і ведмідь встає. Нанесені на Благовіщення яйця не можна підсипати, бо всі курчата будуть каліки. Як на Великдень удень спить господар, то виляже пшениця, а як спить господиня, то виляже льон. Як на Великдень печуть паски і якщо паска – особливо та, яка призначається до посвячення, виявиться порожньою всередині, то хтось помре в хаті. А як перевернеться в печі паска – будуть гості. До весняного Миколи (22 травня) не можна купатися, бо з чоловіка верба виросте.
