Остап Гоголь, полковник брацлавський, подільський і подністрянський, був одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького. Напередодні 1648 року він служив ротмістром «панцерних» козаків у польському війську, що стояло в Умані. Після того, як Річ Посполита встановила свою владу над Правобережжям, Гоголь зі своїми підлеглими перейшов на бік козаків; кілька разів полковник брав участь у повстаннях проти шляхтичів, однак якимось чином уникнув покарання і зберіг чин полковника.
Кінець-кінцем Остап Гоголь приєднався до Дорошенка; навіть тоді, коли на черговій раді полковники з правого берега Дніпра визнали гетьманом усієї України Самойловича, Гоголь залишився на боці Дорошенка й уважав за краще залишитися під протекторатом Туреччини. Однак у 1675 році він раптово змінив свої переконання; коли король Ян Собеський захопив Брацлавщину, Гоголь здав йому ті міста, що були під його владою, і перейшов на бік поляків. За це в наступному році польський уряд проголосив його гетьманом. Проте реальної влади Остап Гоголь не мав, бо поляки не могли утримати Брацлавщину перед новою турецькою навалою. Тому він разом із тими козаками, що його підтримали, відступив на територію польського Полісся.
Щоправда, досить скоро козаки почали кидати свого ватажка і перебиратися на Лівобережжя до гетьмана Самойловича. З Гоголем залишилася тільки невелика купка найвідданіших вояків. Зневірившись у можливості вигнати чужинців з української землі, Остап постригся у ченці Межигірського монастиря.
Дев’ятого січня 1679 року колишній гетьман Правобережжя пішов із життя. За деякими повідомленнями, поховали його в Києві.
