Яків Лизогуб – один із найвідоміших українських військових і політичних діячів 17 століття. У 1666–1669 роках він мав чин канівського полковника. У цей же період, зокрема в 1667 році, Лизогуба було включено до складу посольства гетьмана Івана Брюховецького до московського царя.
У той час, коли булава була в руках Петра Дорошенка, Яків Лизогуб був генеральним осавулою Війська Запорозького (1669–1674). Одночасно з цим він двічі – у 1670 та 1673 роках – призначався наказним гетьманом. Нарешті, в 1674 році Лизогуб перейшов на службу до гетьмана Івана Виговського і взяв участь у Чигиринських походах. Тоді ніхто не міг знати, що через 13 років старий козак і сам буде одним із претендентів на гетьманську булаву.
У 1687 та 1689 роках Лизогуб двічі відправлявся у кримські походи. Останні два роки свого життя він мав чин чернігівського полковника.
