У 1498 році під час однієї зі своїх видатних морських подорожей Христофор Колумб відкрив нічим не примітний на перший погляд острів Тринідад. Проте, як з’ясувалося пізніше, тут причаїлась велика загадка!
Серед шумливої зеленої рослинності на Тринідаді знайшли озеро. Але води в ньому не було. Чорну лискучу масу з густим ядучим запахом – ось що воно являло собою. Його поверхня, здавалося, була твердою й могла витримати дорослу людину. І якби не бульбашки та невеличкі хвильки, що з’являлися час від часу, узагалі було б важко говорити про те, що це озеро.
Згідно з легендою місцевих жителів, на Тринідаді жило плем’я індіанців чайма. Якось представники племені скоїли жахливий гріх – приготували їжу з птахів колібрі, яких вважали священними. Боги розгнівалися на індіанців і прокляли місцину, на якій вони жили. На місці проклятого поселення й з’явилося озеро дьогтю.
А в учених є своя теорія. Вони припускають, що близько 50 мільйонів років тому тіла тварин розкладалися на смоли на морському дні. Згодом стався зсув земної кори, через що смоли наблизилися до поверхні. Промені сонця зробили їх густими й тягучими. Саме так і утворився дьоготь.
Схожий на чорне багно вміст озера не раз допомагав людям. Дьогтем змазували щілини своїх кораблів мореплавці, а в наші часи із цього природного асфальту роблять покриття для доріг.
Незважаючи на те, що дьоготь постійно вичерпується, на його місці доволі швидко з’являється нова масляниста маса. І це при тому, що глибина озера становить
лише близько 80 метрів.