До середини XVI ст. на землях Дикого Поля і за Дніпровськими порогами виросло і зміцніло козацтво. Козаки були православними, вони захищали місцевих жителів від турок і татар. Упродовж усієї своєї історії запорожці називалися козаками і вважали себе лицарями, тобто вільними людьми.
Перша фортеця за Дніпровськими порогами була побудована князем Дмитром Вишневецьким у 1553 р. на острові Мала Хортиця і проіснувала до 1557 р. Зараз цей острів називається Байда на честь знаменитого козака Байди.
Річ Посполита і Московське царство забезпечували козаків зброєю ... грошима в обмін на захист Південних кордонів. Але запорожці прагнули самі вирішувати з ким воювати і миритися. Вони охороняли кордони своєї батьківщини з доброї волі, а не за наказом царів і государів. Кошовий отаман – голова запорожців – проводив дипломатичні переговори з Москвою, Туреччиною, Польщею, Кримом.
Частина запорожців мешкала на Січі, а частина у хуторах. Хуторські козаки жили сім’ями, вели господарство, займалися землеробством. Січові – були неодружені або вдівцями. Іноді козаки залишали свої сім’ї у хуторах і йшли на Січ. У Січі сім’ю вважали перешкодою. Якщо запорожець приводив на Січ жінку, він ризикував життям – йому загрожувала страта. Головним заняттям на Січі у мирний час було полювання і рибальство
Січ жила за законами військової демократії. Будь-який козак міг брати участь у раді, будь-кого могли обрати на найвищу посаду.
Уперше «низові», тобто «запорізькі» козаки згадуються у листі Великого князя литовського Сигізмунда II Августа у 1568 р. Імена перших організаторів Війська Запорозького, засновників першої Січі, а також район початку їх діяльності до цього часу невідомі.
У 1572 р. Великий князь литовський і польський король Сигізмунд II Август видав універсал – закон, згідно з яким перші 300 козаків були прийняті на державну службу. У 1578 р. король Стефан Баторій передав козакам клейноди – хоругви, бунчук, булаву, печатку, а також віддав їм місто Трахтемирів Київського воєводства.
Це були перші реєстрові козаки. Реєстровий козак не лише отримував платню, а й прирівнювався до шляхти.
У 1654 р. російський цар Олексій Михайлович затвердив 60-тисячний реєстр. Цар обмежив дипломатичні контакти гетьмана Цар Олексій Михайлович реєстрового козацтва з Кримським ханством, Туреччиною і Польщею. Контакти козацтва з іншими державами залишилися вільними.
Запорозька Січ проіснувала близько двох із половиною століть.
