Баязід II (1481–1512). Вів майже безперервні війни з Венецією (за право володіти Далмацією), Угорщиною, Австрійськими Габсбурґами, Польщею, Єгиптом та Персією. Примусив Молдавське князівство визнати васальну залежність від Османської імперії. Завоював східне узбережжя Чорного моря.
Селім І Грозний (1513–1520). У результаті переможної війни з Персією 1514–1516 рр. підкорив частину Вірменії, Курдистан, Месопотамію. Війна 1516–1517 рр. проти сирійсько-єгипетської арабської держави мамлюків завершилася завоюванням турками Сирії, Палестини (разом з Єрусалимом), Північної Аравії (Хіджаза) з Мединою і Меккою та Єгипту з його столицею Каїром.
Сулейман І Кануні (1520–1566). У 1521–1522 рр. захопив Белград та острів Родос. У результаті розгрому об’єднаної чесько-угорської армії в битві під Могачем (1526) більша частина Угорщини стала турецькою провінцією. Унаслідок азіатських війн 1523–1559 рр. було збільшено турецькі володіння в Закавказзі, підкорено Ірак. У 1532– 1565 рр. Сулейман розгорнув боротьбу за контроль над Середземномор’ям. Турецькими провінціями стали Барка і Тріполітанія, у васальній залежності від султана опинився Алжир. У 1537–1566 рр. Сулейман вів війни проти Священної Римської імперії на території Угорщини, Австрії та в Середземному морі.
Селім II (1566–1574). У 1569 р. захоплено Туніс, який став васалом турецького султана. У 1571 р. в битві при Лепанто турецький флот було розбито флотилією європейських християнських держав. Ліквідація турецького панування в центральному та західному Середземномор’ї. У 1572 р. іспанці відвоювали Туніс.
Мурад III (1574–1595). Повернув під турецьку владу Туніс. У результаті війни з Персією 1574–1581 рр. було завойовано Картні, Ширван і Азербайджан. Відновив турецький флот після поразки при Лепанто. Продовжив бойові дії проти Габсбурґів у Європі.
Ахмед І (1603–1617). У1614–1621 рр. турки-османи вели війну проти Речі Посполитої. У результаті війни з Персією 1616– 1618 рр. Османська імперія втратила Азербайджан та Грузію.
Осман II (1617–1621). Продовжував війни з Річчю Посполитою і Персією, розпочаті його попередником. Зазнав нищівної поразки в Хотинській битві 1621 р.
Мурад IV (1623–1640). У 1623–1638 рр. тривала війна турків-османів із Персією. Завершилася захопленням Багдада.
Ібрагім І (1640–1648). У 1645–1670 рр. тривала війна Османської імперії з Венецією за острів Крит, яка завершилася захопленням турками-османами майже всіх венеціанських володінь на Криті, більшості островів Егейського моря, що перебували під владою Венеції і багатьох далматських земель.
Мехмед IV (1648–1687). У 1662–1664 рр. турки-османи вели війну з Австрійськими Габсбурґами. Зазнали поразки. У 1671–1678 рр. Мехмед IV вів війну з Річчю Посполитою за Правобережну Україну. За Бахчисарайським договором 1681 р. Османська імперія отримала Північну Київщину, Брацлавщину та Поділля.
У 1682–1699 рр. тривала війна з Австрією, Річчю Посполитою і «Священною лігою». 12 вересня 1683 р. турецька армія була вщент розгромлена під Віднем об’єднаними силами поляків та українських козаків під проводом короля Речі Посполитої Яна Собеського. Це була найбільша військова поразка турків-османів у XVII ст., що стало поштовхом до подальших поразок, результатом яких була втрата Османською імперією Угорщини.
