Верхня частина тіла забарвлена в попелясто-блакитний або сірий колір, нижня – у сіро-білий з темними хвилястими смужками. Майже немає країни в Європі, Азії та Африці, де б не водився цей птах; як гніздовий, він населяє всю північ Старого Світу. Кожен самець зозулі обирає собі досить велику територію і завзято захищає її від суперників.
Літає вона легко і гарно, подібно до сокола, хоча й не так швидко, але зовсім не вміє лазити і на пласкій землі рухається лише незграбними стрибками. Навесні вона ніколи не забуває багато разів поспіль голосно крикнути. Вже в давнину люди знали, що зозуля кладе свої яйця в гнізда інших птахів.
Самка заздалегідь підшукує собі гніздо; при цьому її не супроводжує самець, який взагалі не надто піклується про своє потомство. Знісши яйце, вона ще кілька разів повертається до гнізда, щоб викинути з нього чужі яйця і навіть пташенят. Зозуленя вилуплюється з яйця геть безпорадне і дуже помітне своєю товстою головою з великими очима. Воно страшенно ненажерливе і вимагає більше їжі, ніж йому можуть принести його вихователі: пташеня відбирає корм у своїх названих братів і, нарешті, викидає їх з гнізда, якщо його ще не зробила її завбачлива матуся.
Із зворушливою старанністю прийомні батьки носять їжу ненажерливому пташеняті і мучаться з ранку до ночі, не маючи змоги наповнити йому шлунок і змусити його замовкнути. Навіть коли молода зозуля вже вилетить з гнізда, вони цілими днями літають за нею слідом.