Мексиканські антропологи досліджували понад 150 черепів із печери Комалапа у штаті Чьяпас. Інтерес був не лише науковий – науковці отримали завдання із місцевої генеральної прокуратури.
Десять років тому влада Чьяпаса отримала повідомлення про людські останки у великій кількості в одній із печер. Слідчі прибули на «місце злочину» і побачили понад сотню черепів, лише кілька кісток та залишки дерев'яних палиць. Для аналізу підключили Національний інститут антропології та історії, який визначив, що останкам близько тисячі років. Вони належали мешканцям Мезоамерики у доколоніальний період.
У культурах деяких мезоамериканських індіанців була традиція цомпантлі – стіна черепів. Мексиканці також називають її вівтарем із черепів. Зазвичай, це була дерев'яна стійка або частокіл, на які розкладали чи нанизували людські черепи – виставляли напоказ останки військовополонених чи жертв.
Більшість раніше знайдених цомпантлі датуються пізнім періодом: XIII-XVI століттями або навіть після завоювання конкістадорами. В одній із таких стін, побудованої на початку XVI століття, було 676 черепів.
Узагальнивши всі знахідки з Комалапи, вчені зрозуміли, що черепи, швидше за все, були відокремлені від решти скелета для створення цомпантлі – найранішої із коли-небудь виявленої. Знахідку зарахували до 900–1200 років. На це вказують залишки вирівняних палиць: більшість конструкції, швидше за все, було втрачено через недовговічність дерева.
Дослідники дійшли висновку, що останки належать людям X–XIII століть, більшість – жінки, є три дитини. Незважаючи на наявність кількох великогомілкових, променевих і стегнових кісток, ученим не вдалося зібрати жодного повного поховання.
Антропологи уточнили: у черепах не збереглися зуби, це перегукується з іншими знахідками цомпантлі, але немає й перфорацій для надягання на частокіл. Проте вже відомі кілька прикладів, де вони не нанизувалися, а складалися чи кріпились на стійку. Ще один доказ на користь цієї версії – те, що черепи мали такі зміни, наче довго вертикально стояли.