«Нова ера» – україно-польське порозуміння, досягнуте в Галичині 1890 р. під тиском київської сторони.
Передумови виникнення
- Австро-угорський уряд серйозно зацікавився українським рухом у Наддніпрянщині, сподіваючись за його підтримки відірвати Україну від Росії. Для цього він намагався зупинити польсько-українське протистояння в Галичині й показати себе захисником українців;
- Деякі керівники Київської громади (В. Антонович, О. Кониський та ін.) намагалися схилити на бік української справи керівні кола Австро-Угорщини, щоб здобути нові національно-культурні права для галицьких українців і реалізувати свою ідею перетворення Галичини на «український П’ємонт».
Результати і наслідки
- Відкриття кафедри української історії (мала назву кафедри історії Східної Європи) у Львівському університеті, яку очолив М. Грушевський;
- Перетворення Літературного товариства ім. Т. Шевченка на наукове з державною субсидією;
- Надання українському фонетичному правопису статусу офіційного і впровадження, його в шкільні підручники, поширення принципу двомовності на низку вчительських семінарій;
- Створення ощадного товариства «Дністер» (1892 р.) для українського населення;
- Поява низки урядових розпоряджень про підтверджених прав або розширення сфери вжитку української мови в урядових установах, відкриття для українців мирного доступу до державних посад;
- Прискорення структуризації українського політичного життя в Галичині: розмежування і розкол в українському русі на прихильників і противників новоерівської політики.
