За Конституцією, прийнятою 16 квітня 1871 р., законодавча влада в Німецькій імперії надавалася рейхстагу (Імперським зборам), який обирався терміном на п’ять років на підставі загального виборчого права для чоловіків віком від 25 років.
Бундесрат (Союзна рада) складався з представників 25 німецьких держав, кількість міст яких залежала від густоти населення. Пруссія мала 17 із 58 місць. Союзній раді належала як законодавча, так і виконавча влада. Керував її роботою рейхсканцлер. Він був головною особою виконавчої влади, як голова уряду відповідав за його діяльність перед рейхстагом, бундесратом та імператором.
