Римська армія була народним ополченням, яке комплектувалося з римських громадян починаючи із 17-річного віку й до 60 років.
Усі римляни були зобов’язані пройти службу в армії, без цього неможливо було отримати будь-яку державну посаду. За ухилення від військової служби позбавляли громадянських прав і продавали в рабство.
Римська армія поділялася на легіони кількістю від 4200 до 5000 осіб. Легіон як тип військової організації був найкращим за ті, що існували до цього.
Високий моральний дух римської армії обумовлювався тим, що вона складалася з вільних, глибоко патріотичних громадян.
У римській армії панували суворий порядок і висока професійність завдяки набутому бойовому досвіду, суворій військовій дисципліні та постійним навчанням.
Римляни завжди надавали перевагу сміливим наступальним операціям, навіть у найбільш складних ситуаціях.
Очолювали римське військо два консули. Кожний із них мав окрему армію. У разі об’єднання армій вони командували по черзі.
Крім легіонів, які складалися виключно з римських громадян, у складі римської армії були війська союзників, які набиралися з підкорених римлянами народів.
Одним із важливих римських воєнних нововведень стало будівництво укріплених таборів, що відігравали роль опорних пунктів у всіх воєнних операціях.
У римській армії існувала як система покарань, якими підтримувалася дисципліна, так і нагороди, котрі могли отримати всі солдати й офіцери.
Військові підрозділи римської армії мали свої відзнаки. Зокрема, відзнакою легіону (з 107 р. до н. е.) був срібний орел, закріплений на ратищі списа.
Військовий флот римляни стали активно розвивати в роки І Пунічної війни, коли переконалися у власній відсталості, порівняно з карфагенянами.
