Основні питання міжнародних відносин 1920-х рр.
| Питання | Шляхи розв'язання | Результати |
| Роззброєння | Підготовка Лігою Націй всесвітньої конференції із роззброєння. Підписання пакту Бріана–Келлога про врегулювання конфліктів мирним шляхом. | Питання про повне і загальне роззброєння залишилося нерозв’язаним. |
| Територіальні проблеми | Підписання Рейнського гарантійного пакту про збереження існуючих кордонів. Визнання СРСР країнами Заходу. Укладення договорів про кордони між СРСР і країнами Східної Європи і Прибалтики. | Проблема розв’язувалася, але відкритим залишилось питання східних кордонів Німеччини. |
| Питання репарацій і боргів. | Спроба розв’язати проблему царських боргів і боргів Тимчасового уряду Росії на конференції в Генуї. Скорочення виплат репарацій Німеччиною («план Дауеса»). Скорочення загальної суми репарацій («план Юнга»). Скасування репараційних платежів. | Питання боргів Росії не було розв’язано. Питання репараційних платежів Німеччини остаточно не були розв’язані. |
Розв'язання питання репарацій щодо Німеччини
1) Паризька мирна конференція 1919 р.
- Створення репараційної комісії;
- Визначення загальних принципів репараційних виплат;
- Визначення авансового платежу репарацій у 20 млрд золотих марок до 1 травня 1921 р;
- Визначення загального терміну виплати репарацій – 30 років;
- Загальна сума репарацій не була визначена.
2) Конференція у Спа 1919 р.
- Визначення долі участі країн-переможниць в отриманні репараційних виплат: Франція – 52 %, Англія – 22 %, Італія – 10 %, Японія – 0,75%, Греція, Королівство сербів, хорватів, словенців, Румунія – 6,5%, Португалія – 0,75%, Бельгія – 8%.
3) Паризька конференція 1921 р.
- Визначення схеми виплат репарацій і загального терміну виплат протягом 42 років.
4) Лондонська конференція 1921 р.
- Визначення загальної суми репараційних платежів у 132 млрд золотих марок.
5) Рурська криза 1923 р.
- Окупація франко-бельгійськими військами Руру.
6) Лондонська конференція 1924 р.
- Прийняття «плану Дауеса» – створення контрольного механізму для проведення стабілізаційних заходів у фінансовій системі Німеччини;
- Надання Німеччині міжнародної позики (800 млн марок). Визначення джерел репараційних виплат;
- Зміна порядку.репараційних платежів (без зміни загальної суми).
7) Гаазька конференція 1929 р.
- Прийняття «плану Юнга» – скорочення загальної суми репараційних виплат до 113,9 млрд марок;
- Зниження суми щорічних виплат;
- Ліквідація механізмів міжнародного контролю над фінансовою системою Німеччини;
- Визначення терміну виплат протягом 55 років.
8) Мораторій Гувера (президент США) 1931 р.
- Тимчасове припинення репараційних виплат.
9) Лозаннська конференція 1932 р.
- Припинення стягнення репараційних платежів (за весь період сплати репарацій Німеччина виплатила суму в 21 млрд 807 млн марок золотом, натомість отримала 39 млрд марок кредитів).
