Головне заняття китайців – землеробство. Землю обробляли спочатку мотикою, а потім дерев’яним плугом.
У північній частині країни переважало вирощування чумизу (вид проса), а в південній – рису. Допоміжну роль у господарстві відігравали садівництво і городництво; також розводили свійську худобу – коней, корів, овець, свиней.
Із давніх часів китайці навчилися виготовляти шовк – натуральну тканину, волокна для якої отримують із коконів личинки шовкопряда.
У VII–VI ст. до н. е. китайці навчилися видобувати й обробляти залізо. Завдяки поширенню залізних знарядь праці китайці змогли обробляти не лише м’яку землю річних долин, а й більш тверді ґрунти.