У період ослаблення центральної влади руські князі періодично збиралися на з’їзди (снеми), намагаючись на них уладнати питання, важливі для всіх руських земель. Князівські з’їзди виявилися неспроможними вдосконалити систему політичних відносин на Русі, але відіграли позитивну роль в організації боротьби з половцями.
Вишгородський з’їзд, 1072 р. – Перший із відомих літопису з’їздів князів. Затвердження «Правди Ярославичів».
Любецький з’їзд, 1097 р. – Ухвалення рішення про припинення усобиць, які послаблювали державу і робили її беззахисною для половців. Проголошення запровадження спадкового володіння землями і князівствами.
Витичівський з’їзд, 1100 р. – Укладення миру, який завершив війну князів, що розпочалася внаслідок осліплення теребовльського князя Василька Ростиславича.
Золотчівський з’їзд, 1101 р. – Обговорення питання спільних дій усіх князів проти нападів половців.
Долобський з’їзд, 1103 р. – Обговорення заходів, спрямованих проти половецької загрози. За наполяганням Володимира Мономаха київський князь Святополк Ізяславич погодився на війну з половцями.
