Фінікія – давня держава, розташована в північній та центральній частині східного узбережжя Середземного моря.
Розміщена на вузькій смузі землі між Середземним морем і Ліванськими горами, укритими могутніми кедрами.
Великих рівнин і повноводних річок тут не було. Фінікійці ловили рибу в морі, садили виноградники й гаї маслинових дерев. Вино, маслинову олію і будівельний ліс вони обмінювали на пшеницю.
Розташовувалася на перехресті морських торговельних шляхів. Сюди виходили суходільні шляхи купців із Дворіччя, а з фінікійських портів кораблі вирушали до Єгипту, Греції та інших далеких земель.
Фінікія не була єдиною державою. Кожне місто мало власного царя. Найбільш багатими містами були Тир, Сидон, Бібл.
Велику роль у житті фінікійців відігравала торгівля. Вони продавали вироби своїх ремісників і перепродавали товари, привезені з інших земель.
У фінікійських містах жили вправні ремісники. Вони виготовляли прикраси із золота та срібла, посудини з кольорового скла, одяг із тканини, пофарбованої пурпуром, займалися різьбленням по дереву та слоновій кістці.
У тих землях, де фінікійці вели торгівлю, вони засновували свої поселення – колонії, чимало з яких перетворилися в майбутньому на квітучі міста.
Фінікійці здобули також славу найбільш жорстоких і підступних піратів у всьому Середземному морі. Вони промишляли «живим товаром», вважаючи работоргівлю найприбутковішою справою.