Чому досі археологи продовжують робити важливі відкриття у місцях, де все, начебто, копано-перекопане? Проблема в тому, що методи пошуку історичних поховань все ще є недосконалими і не дають стовідсоткового шансу на успіх.
Ще нещодавно вчені взагалі могли покладатися тільки на історичні записи, які часом дуже туманно описували місцезнаходження реліквій, і ознаки, які є на землі. А далі доводилося копати навмання.
Як працює георадар?
Багато недавніх гучних археологічних відкриттів пов'язані з розвитком георадару. Цей пристрій посилає в ґрунт електромагнітні хвилі. Потрапляючи на неоднорідності ґрунту, вони відбиваються і відбиту хвилю вловлює датчик радара. Такими «неоднорідностями» можуть бути і поховані у ґрунті предмети.
Спроби використання георадарів ведуться з кінця 1960-х років. Спочатку їхні можливості були невеликі, а ціна надто висока, щоб зробити їх робочим інструментом істориків. Лише на початку XXI століття вони досягли прийнятного рівня.
До того ж є недоліки фундаментального характеру. У ґрунтах із підвищеною провідністю, наприклад, у глинистих ґрунтах радіохвилі «загасають» вже на глибині кількох сантиметрів.
Їхній швидкий розвиток триває й донині. Одним із недавніх гучних успіхів стала знахідка 10-метрової поховального човна знатного вікінга, що лежав на глибині близько 10 метрів. Це один із найбільших човнів такого призначення, коли-небудь знайдених дослідниками.