Миклашевські – український козацько-старшинський рід. Засновником роду вважають Андрія Миклашевського. Дати народження та смерті цього реєстрового козака Чигиринської сотні невідомі. Найзнаменитішим представником цієї родини вважається син Андрія Михайло, український військовий і державний діяч кінця 17 – початку 18 століття. Із 1671 року він значився в реєстрі Війська Запорозького як «військовий товариш». Так звалася привілейована частина козацтва в Гетьманщині з часів Богдана Хмельницького. «Військові товариші» за соціальним статусом наближалися до полкової старшини і мали значний вплив на військові й державні справи, їх головним обов’язком була військова служба за власний кошт.
У 1675 році Михайло Миклашевський був обраний глухівським городовим отаманом. Із тієї пори його військова кар’єра стрімко пішла вгору: у 1679–1682 роках він займав посаду Ніжинського полкового осавули, по тому став генеральним хорунжим, а з 1683 року – генеральним осавулою козацького війська. У 1689–1706 роках Миклашевський перебував на посаді стародубського полковника і приділяв багато уваги справі заселення земель північної Гетьманщини та розвитку українського мистецтва (саме Михайло Миклашевський збудував своїм коштом знаменитий собор Св. Юрія в Києво-Видубецькому монастирі). Не обминув він і лав старшинської опозиції, що виступала проти політики гетьмана Івана Мазепи; у 1703 році полковник розпочав таємні переговори з литовсько-польським урядом, оскільки волів бачити Україну третім рівноправним членом Речі Посполитої.
Через три роки Михайло Миклашевський загинув під час одного з боїв, що точилися на околицях міста Несвіж.
