Економічне життя
За темпами економічного розвитку Росія суттєво поступалася західноєвропейським державам.
Мануфактурне виробництво було малорозвиненим. Річна продукція нечисленних залізоробних мануфактур становила 2,5 тис. тонн металу на рік (Венеція в цей період виробляла 30 тис. тонн на рік).
Росія залишалася аграрною країною з дуже незначною часткою промислового сектору в економіці.
Були відсутні зручні виходи до світових торгових шляхів. Зовнішня торгівля здійснювалася з єдиного порту – Архангельська, через Біле море й далі Льодовитим океаном до Європи. У російському експорті переважали не ремісничі або мануфактурні товари, а сировина.
Соціально-політична сфера
Населення країни становило близько 24 млн осіб, із яких більшість були селянами. У складі селянства переважали кріпаки.
За політичним устроєм Росія була абсолютною монархією у формі самодержавства.
Існуюча система державних установ – приказів – застаріла й потребувала вдосконалення.
Росія фактично не мала регулярної армії (постійної, професійно навченої) і власного військово-морського флоту.
На ефективність державного управління країною негативно впливала нестача людей європейського рівня освіти.
Міжнародні відносини
Головним зовнішньополітичним завданням для Росії стало завоювання виходів до Чорного і Балтійського морів. Проте всі спроби здійснити це були невдалими.
Наприкінці XVII ст. Росія у європейській частині мала спільні кордони зі Швецією, Річчю Посполитою, Османською імперією і Кримським ханством. Ці країни були її традиційними суперниками в Східній і Північній Європі, війни з якими велися з перемінним успіхом протягом століть.
