Головні заняття – землеробство та скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох, дині, рис, бавовник. Урожай збирали двічі на рік. Розводили овець, кіз, буйволів, слонів.
Ремісники вміли виплавляти бронзу, виготовляти скло, за допомогою гончарного кола робили глиняний і фаянсовий посуд, виготовляли ювелірні прикраси, тканини з бавовни. Високий розвиток будівельної справи: використовували у будівництві випалену цеглу.
У центрі Мохенджо-Даро розташовувалася фортеця, де були будинки знаті, адміністративні споруди і величезне зерносховище. Вулиці міста були прямими і широкими. Уздовж них стояли дво- і триповерхові цегляні будинки. На перехрестях вулиць кути будинків були заокругленими, щоб не заважати руху людей. Був великий плавальний басейн із численними приміщеннями для відпочинку.
Відкрито понад 500 поселень. Основний будівельний матеріал – обпалена цегла з глини. У житлових будинках були ванні кімнати й туалети, існувала система каналізації. Дахи будинків були пласкими й у спекотні ночі використовувалися як спальні. Майже в кожному будинку була криниця.
