Освіта
Початкова освіта. На Лівобережжі, Слобожанщині та Запорожжі існували початкові школи, де навчали дяки. На Правобережжі та західноукраїнських землях школи діяли при братствах. Діти шляхти навчалися в єзуїтських і василіянських школах.
Середня освіта. На Лівобережжі та Слобожанщині діяли Чернігівський, Харківський і Переяславський колегіуми, на Правобережжі та західноукраїнських землях – єзуїтські колегіуми: Львівський, Перемишльський, Кам’янецький, Луцький та ін.
Вища освіта. Києво-Могилянська академія і Львівський університет.
Книговидання
Друкарня Києво-Печерської лаври – найбільша в Україні. Продовжували діяти Львівська братська, Почаївська та Унівська друкарні. Усього наприкінці XVII ст. на українських землях діяло дев’ять українських, три польські й одна єврейська друкарні.
Книги з українських друкарень поширювалися в Росії, Болгарії, Сербії, Чорногорії та інших країнах.
Книги видавалися переважно церковно-релігійного змісту.
Усна народна творчість
Провідний жанр: думи та історичні пісні, основною темою яких були події та герої Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування.
Набувають поширення прислів’я, приказки і пісні про важку долю селян, а також козацькі, рекрутські й чумацькі пісні.
Зберігають провідне місце веснянки, гаївки, весільні та інші обрядові пісні.
Література
Полемічна література: Л. Баранович, «Нова міра старої віри»; Й. Галятовський, «Ключ до розуміння»; І. Гізель, «Правдива віра» та ін.
Історична та літописна література: «Синопсис» (авторство приписується П. Кохановському); Ф. Софонович, «Хроніка з літописів стародавніх».
Козацькі літописи: «Літопис Самовидця» (автором уважають Р. Ракушку-Романовського); літописи Г. Граб’янки і С. Величка.
Поезія: твори К. Зиновіїва, І. Величковського.
Театр
Розвиток народного лялькового театру – вертепу. Улюблений позитивний герой – запорожець, який захищав простих людей. Із вертепом по Україні ходили мандрівні дяки, які були студентами-бурсаками Києво-Могилянської академії, Харківського, Чернігівського, Переяславського колегіумів.
Подальше поширення шкільного театру і шкільної драми. Основні теми: різдвяний цикл, драми-міраклі (у перекладі з латинської – диво), мораліте (повчальні з алегоричним змістом) та історичні драми.
Музика
Набули поширення козацькі пісні з маршовим ритмом.
Розвиток народної інструментальної музики. Її виконавці (кобзарі, лірники, сопілкарі, скрипалі, цимбалісти) нерідко збиралися в ансамблі («троїста музика») для відзначення різноманітних подій.
Розвиток і поширення серед міського населення канта або псалма – побутового багатоголосного пісенного жанру. Канти широко використовувалися у шкільному театрі та вертепі. їх авторами були Л. Баранович, Д. Туптало та ін.
Розвиток партесного (багатоголосного) співу. Теоретиком цього жанру був український композитор М. Дилецький, автор «Граматики музикальної».
Архітектура
Подальший розвиток архітектурного стилю козацького (українського) бароко, розквіт якого припадає на добу І. Мазепи.
Видатні пам’ятки: Спаська церква Мгарського монастиря, церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі, перебудовані Успенський собор Києво-Печерської лаври, Софійський і Михайлівський Золотоверхий собори в Києві.
Графіка
Становлення художньої школи українського граверства, основоположником якої вважається О. Тарасевич.
Українські гравери: І. Щирський, Д. Галяховський, І. Реклинський, Д. Синкевич, Н. Зубрицький та ін. 1702 р. в Києві видано «Києво-Печерський патерик» із 40 гравюрами Л. Тарасевича.
Живопис
Основні жанри українського живопису – іконопис, фреска і портрет. Іконописні композиції дедалі більше відрізняються від канонічних зразків. Усталені образи втрачають непорушну величність і стають більш земними.
Збагачуються художні засоби митців – барвистість площинних композицій, посилюється перспективність зображень, світлові й колористичні ефекти.
Набула популярності малярська школа Києво-Печерської лаври. Її представникам належать розписи храмів у Глухові, Полтаві, Переяславі, Чернігові та інших містах, фрески Успенського собору й Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври.
У портретному жанрі проявляються риси реалізму. В Успенському соборі Києво-Печерської лаври наприкінці XVII ст. сформувалася портретна галерея світських осіб. Зразки козацького портрету: зображення знатного військового товариша Г. Гамалії і стародубського полковника М. Миклашевського. Набули популярності народні картини із зображенням козака Мамая.
