Духовно-рицарські ордени – напівчернечі, напіввійськові організації західноєвропейських рицарів, які створювалися під керівництвом католицької церкви у XII–XIII ст. під час хрестових походів. Вони мали захищати християнські володіння на Сході від нападів мусульман, а також сприяти здобуттю нових територій у Європі.
Вступаючи до ордену, рицарі давали три обітниці (покори, бідності, безшлюбності) і зобов’язувалися, на відміну від звичайних ченців, служити католицькій церкві зі зброєю в руках.
