У 2015 році Девід Хоул озброївся металошукачем і вирушив на розвідку до регіонального парку Меріборо неподалік від Мельбурна, Австралія. Там чоловік виявив щось незвичайне – дуже важкий червоний камінь, вкритий жовтою глиною.
Хоул забрав його додому, сподіваючись розрізати, але перепробувавши все (у тому числі кислоту!), у нього так нічого і не вийшло. Чоловік був упевнений, що перед ним золотий самородок, адже в XIX столітті в районі Меріборо добували золото.
Через багато років чоловік зрозумів, чому йому так і не вдалося «розкрити» камінь.
Загадка каменю
Не маючи змоги розрізати камінь, заінтригований Хоул відніс самородок до Мельбурнського музею для ідентифікації. Як виявилось, чоловік знайшов метеорит!
«У нього була дуже характерна скульптурна форма з ямочками, – сказав геолог Мельбурнського музею Дермот Генрі. – Вона утворюється, коли метеорити проходять через атмосферу».
Вчений зазначив, що спочатку він поставився до знахідки скептично, оскільки люди часто приносили йому те, що було схоже на «метеорити». Але після 37 років роботи в музеї та вивчення тисяч каменів, Генрі сказав, що лише два з них виявилися справжніми. Камінь Хоула був одним із них!
Метеорит одразу ж вирушив на вивчення до лабораторії. Як виявилось, каменю було 4,6 мільярда років, а важив він 17 кг. Його назвали на честь міста, неподалік якого було знайдено, – Меріборо.
За допомогою алмазної пили вчені змогли відрізати невеликий шматочок Меріборо. Усередині вони виявили високий відсоток заліза, що робить його звичайним хондритом H5.
Звідки прилетів Меріборо
Хоча дослідники поки не знають, звідки взявся метеорит і як довго він міг перебувати на Землі, вони мають деякі здогади.
Наша Сонячна система колись була купою пилу, що обертається, і хондритових порід. Зрештою гравітація зібрала більшу частину цього матеріалу у планети, а «залишки» опинилися у величезному поясі астероїдів.
«Цей конкретний метеорит, швидше за все, вилетів з поясу астероїдів між Марсом і Юпітером, і його виштовхнули звідти кілька астероїдів, що врізалися один в одного, а потім одного чудового дня він потрапив на Землю», – сказав Генрі.
Радіовуглецевий аналіз показує, що метеорит знаходився на Землі від 100 до 1000 років, й у період із 1889 по 1951 рік було зареєстровано кілька метеоритів, які б могли відповідати за його прибуття на нашу планету. Дослідники стверджують, що метеорит Меріборо набагато рідкісніший, ніж золото, що робить його набагато ціннішим для науки.