Іван Павлович Лозов’яга (Багряний — літературний псевдонім) народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка на Сумщині в сім'ї робітника-муляра. У ранньому віці виявив творчі здібності. Здобувши початкову освіту, закінчив Краснопільську художньо-керамічну школу, невдовзі продовжив навчання в Київському художньому інституті.
До літературної творчості І. Багряний звернувся в шкільні роки, писав прозу, поезію. Його захопив загальний літературний рух доби 20-х років. Найбільше молодому письменнику імпонували ідеї визначного літературного лідера М. Хвильового, який закликав орієнтуватись на «психологічну Європу».
Перші публікації І. Багряного викликали читацьке схвалення й водночас гострий осуд з боку радянської критики. За принципові національні погляди його було заарештовано й відправлено на заслання. Декілька років письменник провів на Далекому Сході. Там він багато спілкувався з жителями Зеленого Клину — місцевості, що була заснована переселенцями з України. На основі одержаних у цей час вражень митець пізніше створив роман «Тигролови».
Вийшовши на волю, І. Багряний приїхав до рідної Охтирки. Не минуло й року, як радянська влада знову кинула непокірного письменника за ґрати. Витримавши більше двох років допитів і тортур, хворий і знесилений, митець дивом опинився на волі. Невдовзі на нього чекало нове випробування — розпочалася Друга світова війна. Україну окупувало німецьке військо. На зміну одній жорстокій владі прийшла інша, не менш жорстока. За нових умов І. Багряний продовжував активно обстоювати патріотичну позицію. За це німецьке окупаційне керівництво засудило його до страти. Рятуючись від переслідувань, митець виїхав до Західної України. Там він і написав роман «Тигролови». Незабаром доля привела І. Багряного на територію Німеччини. Усвідомлюючи смертельну небезпеку свого повернення в Україну, він створив памфлет «Чому я не хочу вертатися до СРСР?», у якому розкрив антинародну сутність радянської влади. В еміграції письменник займався політичною й журналістською діяльністю. Участь у Мистецькому українському русі була для нього надзвичайно плідною. Побачили світ нові прозові й поетичні твори митця. Найбільше пощастило роману «Тигролови», його переклали на декілька європейських мов.
Підірване в ув’язненні й на засланні здоров’я письменника з часом погіршувалось. Останні роки свого життя він провів у лікарнях та санаторіях. Помер І. Багряний 25 серпня 1963 року у санаторії Сент-Блазієн, похований у Новому Ульмі в Німеччині.
Після здобуття нашою державою незалежності твори І. Багряного прийшли до широких кіл українського читача. Вони здобули належне визнання, письменника було посмертно нагороджено Державною премією України імені Т. Г. Шевченка.
