Пірати ходили в море на найрізноманітніших кораблях – від галер до джонок. Як правило, вибирати їм не доводилося – який корабель захоплять, на тому і попливуть. Шхуни, подібні до показаної на малюнку, будували із середини ХVІІІ століття. Це ідеальне судно для піратів – швидке, маневрене, з малою осадкою, при якій можна було ховатися в річках та бухтах. Вітрильне оснащення дозволяло шхуні ходити майже проти вітру: прямі вітрила кріпилися лише на верхівках щогл. Слово шхуна походить від англійського «schooner».
Під вогнем
У гармату через жерло забивали пороховий заряд, пиж та ядро. Силу відкату, здатну зламати людині ногу, стримували мотузки. Ядро важило близько 9 кг. Для збільшення дальності стрільби та влучання в борт над самою ватерлінією гармаші опускали ядро так, щоб воно скакало по воді (малюнок внизу ліворуч). Для пошкодження снастей використовувались парні ядра і шрапнель (малюнки внизу праворуч і в центрі).
Могутність карт
Точна карта ділянки щойно відкритого узбережжя могла виявитися дорожчою за золото. 1682 року Бартолом'ю Шарп з двома друзями постав перед Вищим судом адміралтейства за піратство.
І хоч вони вбили 200 людей, потопили 25 кораблів і завдали збитків на 4 млн піастрів, усі троє були визнані невинними. І все тому, що Шарп прихопив книгу карт південноамериканського узбережжя. Після повернення до Англії він подарував її королю Карлу II. Король особисто наказав, щоб Шарпа не чіпали.
Спустити ноги!
Винайдені карибами гамаки припали до душі морякам, і невдовзі замінили корабельні ліжка. Команда «спустити ноги» означала, що потрібно вибиратися з гамаків.
- Капітанська каюта – Розміщена в кормі, добре захищена від негоди, до того ж її легко обороняти в разі заколоту. Тут же зберігаються морські карти і гроші.
- Запасні вітрила і такелаж – Шторм міг зірвати все оснащення, тож кораблі брали запасні вітрила і тримали в сухому місці, щоб вони не згнили.
- Трюм – Тут тримали порох і важкі вантажі. Під час шторму їх прив’язували, щоб вони не пошкодили корпус.
- Камбуз – Корабельна кухня. Щоб уникнути пожежі, плиту робили з цегли та заліза і завжди тримали напоготові відро з піском, щоб погасити вогонь у негоду.
- Снасті – На оснащення кожного корабля йшло сотні метрів конопляних мотузків, а також блоки, вітрила та і реї (бруси для підвішування вітрил). До верхівок щогл вели ванти з мотузяними сходами.
- Брашпиль – Вітрила і реї були надзвичайно важкими, особливо коли намокали. З допомогою брашпиля матроси могли швидко підняти їх удвох-утрьох. І ним же піднімали якір.
- Якір – Надзвичайно необхідне оснащення, яке задіюють тоді, коли поблизу немає тихої гавані чи пристані.
- Гальюн – Коли пірат хотів справити нужду, він прямував до мотузяної клітки на носі, підвішеної над морем.
- Баласт – Збільшує стійкість судна.
