У Південній Африці знаходиться серія одних із найважливіших археологічних пам'яток Піннакл-Пойнт, де вивчають походження людини. Це місце було своєрідним раєм для стародавньої людини та тварин.
Зараз ця ділянка берегової лінії затоплена. Але раніше, як вважають науковці, вона була унікальною екосистемою – Палео-Агуальською рівниною, яка на довгий час стала справжнім будинком для людини і тварин. Зараз по всій береговій лінії розташована велика кількість печер, де жили люди 170 000 років тому.
Один із авторів дослідження, археолог Кертіс Мареїн, протягом десятиліть вивчав цей унікальний регіон, охопивши період між 2,6 млн і до 11700 років тому. А його співавтор, антрополог Джеймі Ходжкінс, разом із колегами свердлив зуби стародавніх м'ясоїдних тварин, таким чином намагаючись простежити їхні міграційні потоки. Вони зосередилися на міграціях антилоп. Сам метод полягає у вивченні ізотопів вуглецю та кисню в зубній емалі. Вона може розповісти про характер міграцій, спостерігаючи за зміною рівня вуглецю в рослинах, які тварина їсть у міру зростання зубів.
Контрольною твариною вчені взяли антилопу редунка, яка не мігрує, і порівняли з емаллю мігруючих антилоп, таких, як антилопа гну. У результаті тварин не було знайдено ніяких міграційних патернів. Це говорить про те, що всі ці тварини жили в одному місці та були щасливі у цьому раю. Ходжкінс говорить про те, що це було чудове місце з погляду ресурсів.
«Під час міжльодовикових періодів, коли узбережжя наближалося до печер, люди мали молюски та інші морські продукти, а коли берег розширювався в льодовиковий період, люди мали доступ до багатого земного простору», – розповідає вчений.
Цьому дослідженню знаходить підтвердження ще одне відкриття. Вчені з групи Мареїна з'ясували, що, незважаючи на виверження вулкана на горі Тоба в Суматрі, яке відбулося 74000 років тому, і призвело до глобальної зими, люди в Піннак-Пойнт не просто вижили, а й процвітали.
