Найціннішим продуктом було сало. Після забою свині сало знімали разом зі шкурою цілим шматком зі спини й окремо – підчеревину. Потім різали на квадрати з надрізами зверху, щедро солили і складали в дерев’яні ночви, скрині, бодні, у керамічні слоїки або підвішували у полотняних торбах у коморі (взимку – на горищі). Солоне сало могло зберігатися до двох років.
Сало вживали на полуденок і підвечірок із хлібом, огірками, часником у скоромні дні, брали з собою в дорогу. Солоне сало приварювали й споживали на сніданок чи вечерю до картоплі чи каші. Салом засмажували чи затовкували рідкі страви – борщ, капусняк, юшку. На смаженому салі робили яєчню. Шкварки надавали чудового присмаку кашам, галушкам, вареникам, лемішці, мамализі тощо. Мати вдосталь сала вважалося в народі за справжній добробут.
