Динозаври почали домінувати на Землі близько 200 мільйонів років тому, наприкінці тріасового періоду, і палеонтологи вважали, що ключову роль їх успіху зіграли конкурентні переваги перед примітивнішими рептилиями. Однак насправді динозаврам просто поталанило з часом.
Наприкінці тріасового періоду еволюційна історія динозаврів тільки починалася, і тоді вони були ще ні найбільшими, ні найчисельнішими рептилиями Землі. Зокрема, пліч-о-пліч з ними паслися чотириметрові цезаври і дицинодонти, а головними хижаками були, судячи з усього, рауїзухи, що виростали до шести метрів у довжину.
То як же першим динозаврам, які ще не могли похвалитися значними розмірами, вдалося впоратися з такою конкуренцією? Чи зіграла в цьому ключову роль їхня анатомія і здатність стояти на двох задніх ногах, що робило їх спритнішими за більшість тварин того часу, або ж їм просто пощастило?
Щоб це з'ясувати, міжнародна група вчених із Великобританії, Німеччини та Бразилії порівняла дані палеокліматичних моделей із даними про поширення пізньотріасових динозаврів. Судячи з результатів дослідження, ніщо не віщувало успіху динозаврів ще за 20 мільйонів років до кінця тріасу: вони були нечисленні і не дуже різноманітні, а зустрічалися в основному на півночі та півдні суперконтиненту Пангея, де клімат був суворішим.
Все змінилося лише 201 мільйон років тому, коли Землю охопило масове вимирання. На прикладі ранніх зауроподоморфів (довгошиїх рослиноїдних тварин, до яких відносяться диплодок і бронтозавр) дослідники показали, що не конкурентний виняток, а кліматичні зміни, що звільнили безліч екологічних ніш, викликали бурхливий розквіт перших динозаврів та їх масовий результат у тепліші регіони Землі.
Іншими словами, історія успіху динозаврів не дуже відрізняється від історії успіху ссавців: і тим, і іншим сприяв випадок, що розчистив екологічний плацдарм. Тепер дослідники планують зіставити кліматичні моделі та динаміку популяцій динозаврів протягом усього періоду їх панування, щоб зрозуміти роль змін клімату в історії цієї дивовижної групи тварин.
