Знаходиться в місті Фес у Марокко – це мусульманський університет Каравін, один із духовних та освітніх центрів ісламського світу. Зі стін університету вийшла низка вчених, філософів і богословів, які вплинули на розвиток мусульманської та світової культури.
Одні джерела повідомляють, що він був збудований у 859 році найосвіченішою жінкою-мусульманкою на ім'я Фатіма аль-Фіхрі. Вона була дочкою багатого купця. І побудувала величезну мечеть, яка згодом стала університетом, на згадку про батька, кошти якого і були вкладені в будівництво. Ще існує легенда про сестер, які на протилежних берегах річки Фес звели дві будівлі. Вони були схожі, як сестри. Пізніше тут звели дві будівлі: Аль-Каравін та Аль-Андалу. Джамі Аль-Каравін опинилася у вигідному становищі і почала швидко розвиватися. Було зведено мінарет, який був чотиригранною вежею з куполом.
Відповідно до ЮНЕСКО Аль-Каравін — найстаріший існуючий та постійно діючий у світі навчальний заклад. На відміну від європейської традиції, старовинні арабські «університети» донедавна не видавали дипломів від імені закладу: наголошували на навчанні в індивідуальних наставників. Лише у 1947 році Аль-Каравін став університетом у європейському розумінні та був включений до сучасної державної університетської системи Марокко у 1963 році.
У давнину тут вивчали насамперед богослов'я. Знаменитий теоретик суфізму Ібн-Арабі збирав тут величезні юрби слухачів. В Аль-Каравіні навчався талмудист Моше бен Маймон, видатний єврейський філософ і богослов, рабин, лікар та різнобічний вчений своєї епохи, кодифікатор законів Тори. Що свідчить про релігійну толерантність марокканських правителів. Випускником університету був знаменитий мандрівник та географ Лев Африканський.
З Аль-Каравіном пов'язані також праці історика та економіста Ібн-Хальдуна. У своїй історичній праці «Мукаддіма» («Вступ до історії») Ібн Хальдун аналізував причини піднесення та занепаду країн та народів. Вчений відкрив величезну кількість фундаментальних понять економіки, цінність та необхідність поділу праці, трудову теорію вартості.
Згідно з деякими даними, у Фесі вивчав математику та астрономію Герберт Орільякський, який згодом став папою Сильвестром II.
В університеті окрім Корану та богослов'я викладали граматику, математику, астрономію, хімію, музику. Слава Аль-Каравіна як наукового центру всього Магріба тішила самолюбство місцевих правителів, і вони із задоволенням брали участь у житті університету. Кожен халіф (а пізніше султан) вважав своїм обов'язком доповнити і прикрасити мечеть і медресе. За Альморавидів комплекс добудовувався і прикрашався унікальними орнаментами та мозаїками. При суворіших Альмохадах візерунки були визнані зайвою розкішшю і закриті шаром штукатурки, але мечеть продовжували добудовувати. Зрештою, при Моранідах, які повернули столицю до Фесу, особливу увагу приділяли саме учням – для них збудували комплекс гуртожитків. У XIV столітті в Аль-Каравіні навчалося 8 тисяч студентів.
Студентське життя університету залишило свій слід в історії. Так, вираз «халіф на годину» походить зі щорічної традиції студентів вибирати серед свого середовища святкового «правителя». Студентський халіф правив лише тиждень, при цьому він удостоювався годинної аудієнції у правителя Марокко. Співрозмовники зверталися один до одного за титулом «халіф», вели на рівних розмову про життя країни, релігію, науку та культуру. Похід студентського халіфа до «колеги» перетворювався на урочисту процесію.
І мечеть, і університет існують і працюють досі. Вони є головними визначними пам'ятками Феса та приваблюють великий потік туристів.
Навчання і сьогодні проходить традиційним методом, коли учні сидять у півкрузі (халга) навколо шейха, який спонукає їх читати розділи конкретного тексту, ставить їм питання і пояснює складні моменти.
І хоча сьогодні більшість наукових відкриттів відбуваються зовсім в інших університетах, студенти Аль-Каравіна пишаються своєю альма-матер та своїм дипломом, які нарешті почали видавати випускникам.
