Херсонес (у перекладі – «півострів») Таврійський – місто-держава, засноване в VI ст. до н. е. на скелястій ділянці узбережжя Криму.
Її вибрали поселенці-греки – вихідці з Гераклеї Понтійської (сучасна Туреччина) й острова Делос, що в Егейському морі.
Історію Херсонеса поділяють на два періоди – античний (від заснування міста до розпаду Римської імперії) і середньовічний (від IV ст. до загибелі поселення). Античний Херсонес – це потужна оборонна фортеця, що до кінця IV – початку ІІІ ст. до н. е. займала площу 30 га.
Його вузькі вулиці перетиналися під прямим кутом, ділячи місто на невеликі квартали, які в античну епоху складалися всього з двох-чотирьох будинків. У середні віки щільність забудови виросла й кількість вулиць скоротилася.
Вершиною розквіту Херсонеса називають період із другої половини ІІІ по першу половину III ст. до н. е. Населення збільшилося до 5000 осіб.
Срібні монети, що їх масово випускали мешканці Херсонеса, почали конкурувати з іншими грошима регіону. Заповзятливі херсоніти змогли майже повністю прибрати до рук перевалку й вивіз скіфської пшениці. Це викликало невдоволення кочівників, для яких самостійна торгівля зерном стала питанням виживання. Після розгрому скіфів місто втратило самостійність і ввійшло до складу держави могутнього царя Мітридата.
З І по V ст. Херсонес підпорядковувався Римській імперії, від якої отримав привілейований статус «вільного міста». Це були найбільш спокійні та благополучні століття в його історії.
У 988 р. Херсонес захопив київський князь Володимир. Це стало причиною двох знаменних подій – зміни сімейного стану князя (він одружився із сестрою візантійського імператора) і... хрещення Київської Русі!
Смертельного удару місту завдала Османська імперія, що набирала тоді силу. У 1399 р. Херсонес був розорений військами мурзи Едигея. Від цього надзвичайно тяжкого потрясіння він уже не оговтався.
