Перетинчастокрилі комахи з підряду Стебельчасточеревні об’єднані за ознакою наявності жала. До них належать найбільш високоорганізовані представники ряду Перетинчастокрилі, у яких трапляються найдивовижніші будівельні інстинкти, вражаючі приклади піклування про потомство і складні форми суспільного життя. Це добре знайомі всім бджоли, оси та мурахи.
Частини грудей жалких перетинчастокрилих дуже злилися і включають перший сегмент черевця. Черевце цих комах стебельчасте. Найнадійнішою ознакою, що відрізняє жалких перетинчастокрилих від паразитичних, є те, що вертлюги їхніх ніг 1-членикові, тоді як у всіх паразитичних перетинчастокрилих – 2-членикові.
Яйцеклад жалких перетинчастокрилих перетворився на жало, що править їм за знаряддя захисту і нападу. Придаткові залози яйцекладу перетворюються на отруйні залози, кислу і лужну (дюфурову). В отруті різних видів переважають виділення різних залоз. У робочих медоносних бджіл яйцеклад слугує вже тільки для захисту: жало зазублене на кінці, і, якщо бджола вжалить велику тварину або людину, жало залишиться в тілі жертви. Бджола при цьому загине, а м’язи, вирвані разом із жалом, продовжуватимуть автоматично скорочуватись і вприскувати все нові порції отрути.
Ще дивніші зміни, що відбулися з яйцекладом робочих мурашок з підродини Форміцин. їхній яйцеклад перетворився на крихітні хітинові пластинки, помітні лише на препараті під великим збільшенням. Зате половину черевця мурашок займає величезна кисла отруйна залоза, оточена могутнім мускульним мішком. При скороченні м’язів отрута, що складається в основному з мурашиної кислоти, дуже отруйної для комах, викидається на відстань до півметра, тобто на відстань, що в 500 разів перевищує довжину тіла мурашки.
