Маленькі гарненькі пташки з розкішно забарвленим оперенням, що належать до ряду Горобцеподібні. Завбільшки від 9,5 до 25 см. Дзьоб довгий, тонкий, часто зігнутий донизу, злегка зазублений. Оперення у самців яскравіше, ніж у самок. Хоч загалом і схожі з колібрі, відрізняються від них короткими крилами та способом життя. Мешкають переважно в лісах і садах Старого Світу. Ця родина містить 8 родів та понад сотню видів.
Для нектаркових характерні кормові міграції, які вони здійснюють залежно від масового цвітіння рослин.
До тих видів, які забарвлені яскраво, але без металічного полиску або з незначним полиском і мають клиноподібний хвіст з подовженим середнім пером, належить нектарка фіолетовоспинна (Nectarinia violacea).
У цього виду прямий, трохи зігнутий, завдовжки майже такий, як і голова, дзьоб, відносно короткі крила. Хвіст клиноподібний, а два останні пера значно довші за інші.
У самця голова, шия, спина і малі покривні пера бронзово-зеленого кольору, знизу він яскраво-жовтий. Смуга на грудях і надхвісті блискучо-фіолетового кольору; махові та хвостові пера чорно-сині, очі карі, дзьоб та ноги чорні. Забарвлення самки брунатно-оливкове, а з нижнього боку сіро-жовте. Смуга на грудях і надхвісті блискучо-фіолетового забарвлення; махові та хвостові пера чорно-сині. Очі карі, дзьоб та ноги чорні. Довжина птаха – близько 15 см, крила – 5,5 см, довжина середніх хвостових пер – 9 см. Нектарка – перший птах у тропічних країнах, якого мандрівники зустрічають, прибуваючи з півночі в середню частину Африки.
Швидко пурхаючи, самець підлітає, сідає між колючками в гіллі, уважно озирається на свою самку, ніжно кричить, вітаючи її, і заходжується квапливо досліджувати квіти. При цьому він тримається прямо, пригладжує оперення, через що здається особливо струнким, і пурхає від однієї квітки до іншої, ударяючи в кожну 3 або 4 рази своїм дзьобом, щоб дістати комах, які сховалися в них. У пари птахів надзвичайно ніжні стосунки, і самець виявляє безмежну увагу до своєї подруги. Крім дуже гарного закличного крику, самець співає також милозвучну пісеньку. При цьому він настовбурчує пір’я на голові, опускає крила і трохи їх розводить, піднімає хвіст майже вертикально та обертається на всі боки, виграючи в променях сонця оперенням. Він хизується, мов павич, привабливістю свого оперення і намагається показати якнайліпше кожну частину свого розкішного убрання. Він не потерпить іншого самця на своїй території, тому нападає на кожного, хто вторгнеться туди. Супротивника гнівно переслідує в повітрі і не заспокоюється, аж доки не вижене ворога за межі своєї ділянки.
Час насиджування змінюється залежно від місцевості або, точніше, від того, коли настає в цій країні весна.
