Птахи з родини Качкові. Вони відрізняються від лебедів товстим тулубом, коротшою шиєю та дзьобом і високими ногами.
Дзьоб – майже дорівнює довжині голови, зверху – закруглений, знизу – плаский, з гострими зубчиками на краях і вкритий м’якою шкіркою. У кожній частині світу є свої види гусей. В Азії та Європі багато видів трапляються однаково часто; деякі розселені по півночі всієї земної кулі. На воді вони тримаються менш від інших качкових, а частину свого життя проводять на суходолі і навіть на деревах; у долинах вони водяться частіше, ніж у горах. Хода гусей краща, ніж в інших качкових; плавають вони хоча й гірше за качок і лебедів, але все-таки досить спритно і швидко; пірнають на значну глибину, літають легко і гарно, долаючи великі простори. Багато видів видають буркотливі звуки, інші ґелґочуть; якщо їх розсердити, гуси звичайно шиплять.
Це, безперечно, розумні, тямучі й обережні птахи; вони не довіряють людині, чудово відрізняють мисливця від пастуха, виставляють сторожів і з розсудливістю уживають всіх заходів безпеки. Потрапивши в неволю, вони дуже швидко пристосовуються до нових умов і за короткий час стають зовсім ручними.
Хоча самець не бере участі в насиджуванні, але пізніше разом із самкою водить пташенят і пильно охороняє всю сім’ю. Під час своїх перельотів, які здійснюються звичайно вночі, вони іноді, пролітаючи низько в тумані, потрапляють помилково до людських поселень. Гуси харчуються переважно рослинною їжею. За допомогою свого з ріжучими краями дзьоба вони скубуть траву і злаки, капусту й інші городні рослини, обривають листочки, ягоди, стручки і колоски, спритно їх вилущують і добувають зерна, копирсаються на дні мілких калюж, шукаючи і там поживу. Деякі види їдять, крім того, комах, черепашок і дрібних хребетних. На всі види гусей люди полюють.
Від сірої гуски (Anser anser) пішли домашні гуси. Колір її оперення на спині буро-сірий, на нижній частині тіла жовтувато-сірий з чорними плямами; пір’я надхвістя і черева – білі. Сіра гуска характерна для місцевостей з помірним кліматом; ареал її поширення охоплює всю Європу та Азію між 70° і 45° північної широти; вона віддає перевагу болотам, що чергуються з великими водними просторами, або важкодоступним острівцям, густо зарослим травою, очеретом і чагарником. Прилетівши на батьківщину, парочки відшукують собі підхожу місцинку для гнізда. З товстих і м’яких стебел сплітається груба основа гнізда, яке вистилається ніжнішим матеріалом і товстим шаром пуху. Готуючись до насиджування, самка вискубує на собі весь пух, викладає ним гніздо зсередини, а також накриває ним самі яйця, коли ненадовго залишає їх. Пташенята вилуплюються на 28-й день насиджування; через 1–2 дні батьки відводять їх на воду, де ті вчаться відшукувати собі корм.