Сюди належать невеликі жуки, з довгим й тонкими ногами. Їхні личинки паразитують на різних комахах.
Віяльник парадоксальний (Metoecus parodoxus) – найбільший з них. Довжина тіла 8–12,5 мм. Тіло чорне з жовтуватим, чорним або двобарвним черевцем, передньоспинка двобарвна (жовта і чорна). Надкрила дуже розходяться по шву, чорні або жовтогарячі.
Вусики самця віялоподібні, у самиці – гребінчасті.
Мешкають у лісових масивах Західної, Центральної та Південної Європи. Жуки літають восени, живуть не дуже довго і тому трапляються вкрай рідко. Віяльники виводяться у гніздах ос у землі і з’являються звідти дещо загадково. Віяльники відкладають яйце в чашечку. Коли з нього розвинеться личинка, то починає їсти осину личинку і за дві доби пожирає її всю. Але, як свідчать сучасні дослідження, виявляється, що яйце віяльник відкладає не просто в чашечку, а в осине гніздо, а личинка вже згодом самостійно заповзає в чашечку і в’їдається між 2 і 3 члеником личинки з боку спини. Далі поступово відбувається збільшення тіла паразита за рахунок висихаючого тіла хазяїна. Нарешті личинка віяльника прориває шкіру свого з’їденого хазяїна і вилізає, причому одночасно линяє. Повне перетворення в жука відбувається за 12–14 днів.
