Цей нелітаючий птах з довгим дзьобом і чотирипалими ногами належить до родини Ківі ряду Ківіподібні. Хоча ківі й досі живе ще в лісистих місцевостях північної частини Нової Зеландії, але в населених місцях його винищено майже вщент.
Голова велика, дзьоб довгий, зігнутий, ноги сильні. Оперення буре або сірувате. Тіло вкрите волосоподібним пір’ям, що нагадує густу довгу шерсть. Добуваючи їжу, покладаються, на відміну від інших пернатих, переважно на нюх. Зір у них дуже слабкий.
Ківі – нічний птах, що проводить день у норі, під корінням великих лісових дерев, а вночі вирушає на пошуки корму, який складається з комах, личинок, черв’яків та насіння.
У пошуках їжі ківі постійно видають своєрідне сопіння, що виходить із ніздрів,– очевидно, так вони обнюхують ґрунт. Цікаво спостерігати, як ківі відшукує земляних черв’яків – свою головну їжу; він майже повністю засовує довгий дзьоб у пухкий ґрунт і невдовзі витягує його з черв’яком, причому робить це повільно та обережно, щоб не розірвати здобич. Поклавши черв’яка на землю, він підкидає його, вправно хапає дзьобом і швидко ковтає.
Ківі належать до птахів, які не здатні літати. Самки південного ківі, маючи зріст до 40 см, важать до 3 кг; самці помітно дрібніші, вони важать приблизно 2,3 кг. Кілька видів ківі занесено до міжнародної Червоної книги із статусом «Уразливий».
За словами аборигенів, ківі завжди відкладає лише одне яйце в норі, яку викопує сам у сухому ґрунті. Птах укриває яйце листям, гниття якого забезпечує його необхідним теплом. А проте спостереження за відловленими ківі, яких уже з 1852 р. розводять у Лондонському зоологічному саду, показали, що птахи ці відкладають кілька яєць, а насиджують одночасно обоє батьків.
Яйце південного ківі важить до 450 г. Ростуть молоді ківі повільно: лише у 4–5 років вони досягають розміру дорослих птахів. Статева зрілість настає у самців у 18 місяців, а у самок– у 2–3 роки. Але відкладати яйця самки звичайно починають тільки в 5 років. Живуть ківі довго – до 50–60 років.
