Цікаві тими пристосуваннями, які є у риб цієї родини для дихання поза водою. Відомо, що риби взагалі не можуть користуватися своїми зябрами на повітрі головно тому, що зяброві листочки підсихають, внаслідок чого стає неможливим обмін газів. Якщо ж усунути це висихання, то й багато риб довго можуть бути без води. Так, живих коропів можна пересилати на великі відстані, якщо їхні зябра обернути мокрою ганчіркою.
Вище згадуване пристосування лабіринтових по суті те саме, що й мокра ганчірка, якою закутують зябра. У глоткових і лицьових кістках у них є багато порожнин, заповнених губчастою клітинною масою; під час дихання у воді ці порожнини наповнюються водою і просочують губчасту масу, з якої волога згодом у міру потреби витрачається для зволоження зябрових листочків. З цієї родини найбільш вивчений спосіб життя анабасів.
Анабас, або анабас індійський, або риба-повзун (Anabas testudineus), досягає завдовжки близько 20 см і більше, спина його буро-зелена, черево жовтувате, тоді як спинний та анальний плавці фіолетові; черевні і грудні плавці червонуватого кольору, а хвостовий забарвлений, як спина.
Ареал поширення анабаса простягається по Індії, Бірмі, Цейлону, Малайським та Філіппінським островам. Він живе в текучих і стоячих водах цих областей, але за течією доходить і до гирл річок, що знаходяться вже у сфері впливу припливів. Отже, повзун не боїться і напівсолоної води.
Анабасів, як і інших лабіринтових рибок, часто тримають в акваріумі. Це полохливі, досить забіякуваті і хижі рибки. Утримувати їх рекомендується в акваріумі об’ємом від 100 л з обов’язковим добре прикріпленим накривним склом.
Анабас може багато годин жити в сухому місці, а рухається, дуже дивно звиваючись тілом. Зазвичай він тримається в ставковому мулі, де його ловлять, а потім готують з нього вишукану страву.
Ці рибини залазять на глибину 0,5 м і більше залежно від того, з чого складається дно. Верхній покрив мулу часто тріскається і так висихає, що шматок, узятий в руки, розсипається. Самі риби зазвичай лежать у шарі, ще трохи вологому; але й той може висохнути, що, мабуть, анабасам зовсім не шкодить.
Тубільці дуже добре знають ці властивості анабасів і в суху пору йдуть на висохлі ставки, відшукують найглибші місця і починають їх рити, при цьому часто добуваючи багату здобич. Оточені з усіх боків мулом, риби лежать зовсім нерухомо, але одразу ж починають рухатися, коли їх звільняють.
