У всіх представників цієї родини є колючки перед спинним плавцем, у багатьох черевного плавця немає або він представлений однією колючкою та одним або двома м’якими променями, черевний щит утворений зрощенням тазових кісток, луска відсутня.
Триголкова колючка (Gasterosteus aculeatus) характеризується трьома голчастими променями в передній частині спини, з яких другий найдовший, а перший розташований над грудними плавцями. Вид цей, мабуть, трапляється в кількох постійних різновидах. Завдовжки ця колючка 7–8, щонайбільше 9 см. Верхня частина її зеленувато-бура або чорно-блакитна; боки і черево сріблясті, горло і груди блідого рожево- або криваво-червоного кольору. Забарвлення колючок дуже мінливе, причому в період ікрометання воно набагато яскравіше, ніж в інший час.
Ареал поширення цієї рибки простягається більшою частиною Європи, за винятком басейну Дунаю, де її дотепер не було знайдено. У всіх інших місцях колючка звичайна – як у прісних водах, так і в морі.
Дев’ятиголкова колючка (Pungitius pungitis) – одна з найменших прісноводних риб, що досягає тільки 6 см завдовжки. Від попередньої вона відрізняється 9–11 майже рівними за довжиною голчастими променями на передній частині спини і дещо більш видовженим тілом. Верхня частина її зеленувата, нижня блискуча, срібляста; деякі екземпляри нерівномірно вкриті розпливчастими плямами поперечних смуг.
Дев’ятиголкові колючки у великій кількості живуть в Північному та Балтійському морях. Вони також часто заходять у річки, піднімаються високо за течією і в прісних водах, мабуть, так само уживаються, як і інші споріднені їм форми.
Колючка морська п’ятнадцятиголкова (Spinachia spinachia) має досить видовжену форму тіла, порівняно гостре рило і 15 голок у передній частині спини. Спина і верхня частина тіла на вигляд зеленувато-бурі, боки жовтуваті; щоки, зяброві кришки, горло і черево сріблясто-білі; другий спинний та анальний плавці спереду мають темну пляму.
Зона проживання обмежується переважно Німецьким та Балтійським морями, прісних вод уникає. Дуже швидко плаває, ганяючись за дрібними рибками, які складають її раціон, і виявляє надзвичайну ненажерливість.
У способі життя колючок найбільший інтерес викликає їхня турбота про потомство, для якого вони дуже майстерно будують гнізда. їх влаштовують частіше на відкритому місці, на кам’янистому або піщаному дні, де вода тече швидко. Гніздо наполовину приховане в піску або закріплене між водяними рослинами. Своє гніздо колючка постійно оберігає.
Дослідникам вдавалося прослідкувати процес спорудження такого гнізда. Самець дуже дбайливо вибирає тонкі корінці та кореневі мички водяних рослин, ретельно сортує їх і складає по одному волокну, іноді розбирає вже готове і знову складає. Години через 4 наполегливої праці кістяк гнізда готовий; залишається внутрішнє опорядження, що вимагає ще більшої обережності, терпіння та вправності. Форма гнізда зазвичай довгасто-кругла, завбільшки приблизно з кулак. З боків є вхід і вихід.
Колючки здатні видавати скрекотливі звуки.
Збудувавши гніздо, самець заманює різними способами самку, запрошуючи її увійти до гнізда і відкласти ікру. Іноді він просто підштовхує її, змушуючи увійти. Так само заходять і ще кілька самок і метають у гніздо ікру доти, доки, на думку самця, ікри набереться достатньо (60–80 яєць). Після цього самець стає біля гнізда на варту і пильно охороняє його від будь-якого ворога, а це не тільки рибки інших видів, а й самі колючки, як самці, так і самки, які не проти поласувати ікрою. Люто кидається пильний охоронець на кожного, хто наближається, і для захисту гнізда вдається до плавців та найголовнішої своєї зброї – колючок.
Утім, турбота батька про своє потомство не обмежується охороною: він дає лад ікрі, якщо її трохи розкидає течія, а також робить свого роду вентиляцію, ставши у вертикальному положенні перед отвором і посилено махаючи плавцями, щоб утворити струмінь і освіжити ним застояну воду всередині гнізда.
