Належить до родини Ібісові. Цього птаха в Давньому Єгипті обожнювали й піклувалися, щоб його тіло не піддавалося тлінню, а зберігалося протягом тисячоліть. В одній з пірамід Самхари було знайдено кілька тисяч мумій ібісів, дбайливо збережених в урнах або в окремих склепах.
Давні єгиптяни пов’язували благодатне насичення висохлої землі водою з масовою появою ібісів і шанували їх як священних птахів. Зображення цього птаха часто зустрічається на кам’яних стелах, що належать до цієї епохи; тисячі забальзамованих ібісів були знайдені в єгипетських пірамідах.
Ібіс був символом Тота, бога мудрості і правосуддя.
Для ібісів характерний довгий, тонкий і зігнутий дзьоб, за допомогою якого вони можуть обшукувати мулисту землю або дно водойми. Довжина тіла – близько 75 см. Колір його пір’я білий, за винятком махових пер крил, хвоста, голови і шиї – вони мають чорне забарвлення. Цікаво, що в наш час ібіс більше вже не відвідує Єгипет і, як провісник розливу Нілу, з’являється лише в Південній Нубії. Прилетівши в країну, він відразу ж оселяється у своїх ретельно вибраних гніздах. Нерідко трапляється бачити, як пара або й ціла зграя ібісів бігає степом, наздоганяючи сарану, або прогулюється полем поблизу стада худоби. Його постава сповнена гідності, хода статечна, політ легкий і гарний, схожий на політ каравайок.
Для гніздування ібіси віддають перевагу одному виду мімоз, який араби називають «харазі», що в перекладі означає «здатний себе захистити», бо в нього густі, укриті колючками гілки. З них птахи й будують досить недбало своє гніздо, яке майстерно ховають у кущах мімози. У кладці 2–3 білі яйця завбільшки з качине.
Дуже ймовірно, що ібіси поїдають маленьких змій. У період дощів їжу їхню становлять переважно комахи. Очевидно, у давнину ці птахи розмножувалися в єгиптян у напівдомашньому стані; тепер вони, якщо їхню добре доглядати, часто розмножуються і в наших зоологічних садах.
