Відзначаються трохи зігнутим дзьобом, однакової довжини з головою, короткими двопалими ногами, довгими і гострими крилами, довгим десятиперим хвостом і густим оперенням. Забарвленням самець мало відрізняється від самки. Види цієї родини поширені у Старому Світі та Австралії; на півночі живе лише один вид. Вони трапляються всюди, де ростуть ліси, на безлісих просторах їх немає.
Це неспокійні, жваві, боязкі птахи, які уникають товариства собі подібних і не люблять спілкуватися з іншими птахами. Перелітаючи, вони кочують з місця на місце в своєму ареалі, поїдаючи здобич і раз у раз кричачи. їдять комах, особливо їхні личинки, але переважно волохату гусінь, на яку не зважають інші птахи; волоски цих гусениць у процесі перетравлення їжі так міцно встромлюються в стінки шлунку, що ті здаються волохатими.
Великі види зозуль не гребують дрібними хребетними і зажили слави грабіжників гнізд. Причина такої хижацької звички – у способі їх розмноження.
Усі види зозуль не тільки не висиджують самі своїх яєць, а й нав’язують догляд за своїм потомством іншим птахам, підкидаючи в їхні гнізда свої яйця. При цьому вони виймають одне яйце з гнізда прийомних батьків і звичайно з’їдають його.
