Миколи – свято, яке припадає на 19 грудня. У народних віруваннях святий Микола – помічник і заступник хлібороба.
Вважалося, якщо на Миколая впаде великий іній, то буде гарний врожай хліба. Подекуди 17,18 і 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди та ячмінь. В околицях Києва ще наприкінці XIX – на початку XX ст. влаштовували обходи, схожі на різдвяне колядування. Група парубків обходила двори, співаючи: «Ішов Микола лужком, бережком, святий Миколай, лужком, бережком...»
У народі вважали, що зимовий Миколай є також опікуном диких звірів.
З XIX ст. поширилася католицька традиція обдарування від імені святого Миколая. Очолювана парубком, перевдягненим у святого, група молоді обходила двори, роздаючи подарунки дітям, а неслухняним залишала палицю як пересторогу на майбутнє. Через «Миколая» хлопці та дівчата нерідко передавали подарунки своїм коханим. На Львівщині й Тернопільщині до свята випікали печиво – миколайчики – і клали його дітям уночі під подушку. Звичай обдаровування на Миколая зберігається і сьогодні.
