Журавель – птах Сонця. Якщо побачиш журавлів уперше навесні, коли вони летять з вирію, треба називати їх веселиками, а не журавлями; хто назве веселиками, тому буде весь рік весело, а хто журавлями, той буде цілий рік журитись. Коли навесні летять журавлі й зіб’ються (не летять ключем), треба розв’язати на собі всі, які є, ключки, – і журавлі зберуться знов у ключку. А коли хочуть збити журавлів з дороги – із ключки, то зав’язують ґудзів на нитку або мотузку.
Існує чимало легенд про походження журавля. За однією версією, він створений із землі, за іншою – журавлі пішли від циган, але як саме – невідомо.
За повір’ями, журавлі з веселим «кру-кру» повертаються навесні, бо несуть із вирію душі, що будуть навесні та влітку знову народжуватися. А з сумним «кру-кру» відлітають у вирій, бо несуть із собою грішні душі. За польотом журавлів волхви віщували майбутнє.
Журавлі якнайсуворіше дотримують подружньої вірності; вони зграєю збираються судити самицю, яка завинила, і нещадно закльовують її дзьобами.
