22 березня – день пам’яті сорока мучеників Севастійських – ревнителів християнства, які померли мученицькою смертю біля озера Севан.
На Сорок Святих (або ще «на Сороки») пекли сорок пампушок або пирогів із пісною начинкою: капустою, квасолею, сушеною тощо. До цього дня готували й обрядове печиво у формі птахів, так званих «жайворонків» або «голубів». «Жайворонки, прилетіть, весну-красну принесіть!» – вигукували діти, підкидаючи вгору спечених пташечок. Ці жайворонки мали прикликати з вирію своїх пернатих родичів разом із весняним теплом. Інколи в «жайворонку» запікали монетку, і той із родини, кому вона попадалася, вважався щасливим. Монетку зашивали йому в сорочку й відтепер доручали відповідальну роботу: засівати ниву, засаджувати город, щоб добрий був урожай.
Зі святом Сорока Святих пов’язане повір’я про те, що сорока має покласти на своє гніздо сорок паличок, бо «на Сорок Святих сорока – іменинниця».
У деяких місцевостях дівчата варили сорок вареників і частували хлопців – «щоб мороз любисток не побив».
Якщо наставала рання весна, то селяни цього дня починали сіяти горох. Але в народі щодо цього існували суперечливі думки: одні казали, що хто сіє горох на Сорок Святих, тому вродить по сорок стручків на стеблині та по сорок зернин у стручку, інші – що, навпаки, гріх сіяти в цей день, бо свято.
