Грім та блискавка – наймогутніші божественні сили. Вірили, що грім походить від руху по небу колісниці святого Іллі, а блискавка – то іскри з-під копит коней, що везуть колісницю.
Траплявся грім, коли тріскалися скелі. У грому було дитя-громовеня, яке теж було здатне створювати шкідливий для людей гуркіт.
Вірили, що перший грім навесні має цілющу силу, тому, коли вперше гриміло, притулялися до дерева, щоб спина не боліла до нового грому в наступному році.
Щоб уберегтися від грому, під стріху затикали кропиву, горіх, різдвяну солому; під дах хати вішали букетики квітів, віночки. На Стрітення освячували свічку («громничку»), яку зберігали на покуті. Щоб не боятися грому, радили їсти запліснілий хліб або хліб, який гризли миші, крихти хліба з ножа; бруньки верби тощо.
Грім і блискавку народ називав ще Перуном. Блискавка, за народними уявленнями, – небесний вогонь, дар бога Сонця. Нею Бог намагається знищити нечисту силу. Вірили також, що блискавка – це справжнє небо, яке під час гніву Бог показує людям. Якби на землю впала хоч маленька частка цього неба, то спалила б землю.
Вважалося, що не можна показувати пальцем на блискавку, бо хата згорить. А якщо вже сталася пожежа, то вірили, що її можна погасити лише сироваткою, квасом або ж козячим молоком.