День архангела Гавриїла відзначають 8 квітня. У народі архангела Гавриїла називали ще Благовісником. Вважалося, що архангел Гавриїл – володар блискавки. Святкували Благовісника – «щоб Гаврило хати не спалив».
За давнім повір’ям, у день Благовісника грім і блискавка прокидаються від зимового сну, а тому «після Благовісника кожен день можна сподіватися грому». Вважалося за лиху прикмету, якщо на голе дерево загримить перший грім. Казали: «Буде великий недорід і мор на людей». За народними уявленнями, небесний грім – то звуки від колісниці, на якій святі полюють за чортами, а блискавки – лишень постріли в нечестивців. Відтак, якщо вогненна стріла влучала в чиюсь будівлю або людину, то це була «Божа кара» грішним. Щоб відвернути зловісну силу і задобрити покровителів блискавок і грому, люди запалювали страсні свічки, обкурювали свяченим зіллям і окропляли водою хату та господарські будівлі, викидали на подвір’я коцюбу або лопату, якою саджають хліб, читали різноманітні молитви і замовляння.
Вважали, що, коли насувається велика хмара, Гавриїл має сісти верхи на неї, як на коня, і шмагати золотою різкою – від того, мовляв, грім та блискавки розбігаються. Казали ще: «Бог Гаврилові золоті ключі передає, аби небо відімкнув і дощем небо змочив».
Навесні, коли вперше загримить грім, діти підпирали плота – «щоб спина не боліла».
Господарі носили у церкву насіння зернових для посвячення на сівбу. Прийшовши додому, вони змішували його з рештою збіжжя. Від Благовісника починали сіяти ранні ярові зернові – овес, ячмінь і пшеницю.
Літні люди вважали, що цього дня, як і на Благовіщеня, все народжене «буде благовісне». Та все ж найбільше вшановували Благовісника як володаря блискавок. Тому цього дня не працювали, бо «Гаврило хату підпалить».